ОСТАП ВИШНЯ Сом



Категории Проза ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал За славним мiстом Енськом на Харкiвщинi тече рiчка Оскiл, що впадає у Пiвнiчний Донець. ïï заплава розбивається на кiлька рукавiв, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. I скрiзь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, [лататтям, лiлеями. Пливуть, бувало, на човнi дiвчата, уквiтчавшись (тими бiлими лiлеями, й тихо пiсню спiвають. Чарiвна рiчка Оскiл! А скiльки там диких качок! Як сядете на човна-довбанку й попливете тихо єриком, то неодмiнно побачите чирятку-маму з чиряточками, що, мов мишенята, шмигають, болотяних курочок, лисок, крижнiв, широконосок. Гуляють качатка, |у теплiй водi купаються... Якраз проти радгоспу рiчище в Оскола широченьке, вода чиста-чиста. Дiд Панько розповiдав, що там така глибочiнь — i дна не дiстанеш. Але купатися там не можна, закрутить, завертить — i немає чоловiка. Живуть там величезнi соми. Якось дiд Панько сидiв iз паном на березi. Пливе великий табун панських гусей. Раптом один гусак як закричить. Залопотiв крилами i зник пiд водою, а на тому мiсцi щось як ляпне по водi, нiби чорною лопатою. Сом! Вирiшили дiд iз паном впiймати того клятого сома. Коваль зробив спецiального гака, насадили туди, як приманку, пiдсмажену гуску, прив'язали налигачами до осокора й закинули вночi в рiчку. Сидять, дрiмають, слухають пiсню, що ïï Христя про пана виспiвує. Пан нiби не чує, налигача в руцi тримає. Раптом як смиконе! I потягло! Пан вiрьовку тримає, а дiд — пана. Панько кричить, щоб вiд пускав, адже налигач все одно до дерева прив'язаний, а пан вирiшив поводити сома, щоб стомився. Довго водили, поки й витягли рибину — пудiв на п'ять! Розчинили — а там таке, що й поперелякувалися. Справа в тому, що в пана пропав мисливський собака Джой. Де тiльки пан його не розшукував, листи писав — немає. А Джой любив у рiчцi купатися. От сом його й ковтнув, усерединi нього знайшли хвоста й шерсть собаки. Дiд Панько сказав пановi, що його Джой знайшовся. На питання пана, де ж вiн, Панько вiдповiв, що пан сам його з'ïв iз сомом. Було тодi всiм вiд пана, але й пановi було гикавки та нудоти. Коли дiда питали, чи вiн не бре-бре, той вiдповiдав, що навiть у книжцi вiдомого письменника Сабанєєва описано, як в Уфимськiй губернiï сом проковтнув ведмедя. Соми — вони такi, й катера б про ковтнули, та шуму бояться. Сом — дуже сильна риба, могутня. Якось один дуже завзятий рибалка розповiв, що вудив вiн на. Днiпрi. Раптом повз нього проти води промчав човен — i без мотора. Потiм став на мiсцi, закру тився, а з нього почувся одчайдушний крик про допомогу. Рибалка пiдплив ближче, а там — дiдок переляканий. Однiєю рукою в човна вчепився, а друга у воду звисає — заплуталася у волосiнi. Тiльки рибалка хотiв допомогти, а сом як рвоне — так i домчав два човни де сусiднього села. Коли втомився, то рибалкам вдалося зачепитися за кущ i зупинитися. Витягли сома, а той завбiльшки з човен. Ледь руку дiдовi не перерiзав. Сом — риба осiдла, живе в якiйсь ковбанi. Найкраще ловиться лiтнiми ночами. Iнколи в його черевi можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. iн. Iнтересна риба сом!   Коментар З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — рiчку Ос-кiл, диких каченят. Розповiдає з гумором неймовiрнi бувальщини про сомiв, ïхнi звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. I хоч у цих пригодах чимало, м'яко кажучи, перебiльшень, це не заважає читачевi весело смiятися й дивуватися багатству та красi нашоï рiдноï природи.

Метки Сом, ОСТАП ВИШНЯ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 20-30-х РОКIВ XX СТ., ПРОЗА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 20-30-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 20-30, РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ОСТАП ВИШНЯ Сом